Робота з батьками

Як виховувати дітей, знає кожен,

за винятком тих, у кого вони є.

Патрік О'Рурк

   Справедливим у народній педагогіці є вислів: «Живемо не батьками, помремо не людьми». У ньому сильно і лаконічно виражається природність і необхідність для людини батьківства й материнства.

  Історія людського суспільства поклала на батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і незамінимих вихователів у житті кожної людини. «Виховує, звичайно, сім'я в цілому, - зазначав В. О. Сухомлинський, - її загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру? Звичайно ж, батьки. Без батьківської мудрості нема виховуючої сили сім'ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні стосунки, побудовані на громадянському обов'язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховуючою силою. Але ця сила йде від батьків, у них - її коріння і джерело». Про силу виховного впливу батьків красномовно говорять такі українські народні прислів'я і приказки: «Які мамо й тато, таке й дитятко», «Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина», «Які самі, такі й сини», «Яка мама, - така сама».

   Тож, шановні батьки, бажаємо вам завжди бути для ваших дітей добрим прикладом і дороговказом у житті.